Блог (сайт) Суслова Сергія Миколайовича

Наслідки вражаючих факторів для здоров'я людини

serg555 — Sun, 13 Mar 2022 07:05:56 GMT

Початковими і найнебезпечнішими (але короткочасними) вражаючими факторами ядерного вибуху є СВІТЛОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ з величезною температурою спалаху та РАДІОАКТИВНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ, що виникає внаслідок ядерного розпаду радіоактивних матеріалів.
Спалах триває кілька секунд, але несе в собі величезний тепловий потенціал, що призводить до займання будь-яких предметів, що займаються. При близькому вибуху деякі навіть негорючі предмети можуть оплавлятися або виганятися.
Практично разом із спалахом починається радіоактивне випромінювання.
Радіоактивне випромінювання дуже короткочасне, як і спалах.
Воно невидимо, але це смертельна складова ядерного вибуху.
$CUT$ Далі утворюються радіоактивні продукти, які змішуються з випареним матеріалом у грибоподібній хмарі, а потім у вигляді радіоактивного пилу випадають на місцевості.
Радіоактивні опади можуть призвести до забруднення всього, на що потрапляють, включаючи запаси продовольства та води.
Основною небезпекою радіоактивного випромінювання і радіоактивних продуктів є альфа-, бета- і гамма-випромінювання (далі – іонізуюче випромінювання).
Іонізуюче випромінювання призводить до ураження біологічних тканин людини. Залежно від потужності іонізуючого випромінювання зовнішні та внутрішні біологічні тканини ушкоджуються.
Тобто, вважається, що при проходженні іонізуючого випромінювання через біологічні тканини людини ступінь ураження людини прямо залежить від кількості енергії іонізуючого випромінювання, яка була поглинена клітинами людини.
Така кількість енергії іонізуючого випромінювання характеризується поглиненою дозою енергії іонізуючого випромінювання.
Залежно від поглиненої дози розрізняються чотири ступені променевої хвороби.
Перша ступень, легка, виникає при дозах опромінення від 100 до 200 Рентген.
Друга ступень, середня, - при дозах від 200 до 300 Рентген.
Третя ступень, важка, - при дозах від 300 до 500 Рентген.
Четверта ступень, дуже важка, виникає при дозах більше ніж 500 Рентген і вважається смертельною.
Променева хвороба може протікати у чотири періоди. Тривалість кожного періоду залежить від поглиненої дози і може бути дуже короткочасним.
У першому періоді, який триває до 3 діб після опромінювання, виникає первісна реакція на опромінювання: слабкість, запаморочення, головний біль, розлад травлення, блідість шкіри, лихоманка, втрата свідомості тощо.
Після першого періоду може статися тимчасове покращення стану здоров’я.
Другий період може тривати від 2 до 3 діб і характеризуватись слабкістю, пітливістю, різким зниженням апетиту, порушенням сну. При малих дозах опромінювання та своєчасному лікуванні може наступити одужання.
При значних дозах опромінювання наступає третій період, який може початися навіть одразу за першим періодом.
У хворого підвищується температура, на шкірі і слизистих покровах з’являються кровотечі, виразки на шкірі, внутрішні кровотечі.
При значних дозах опромінювання через 3-4 тижні випадають волосся, посилюються кровотечі, порушується згортання крові. Внаслідок послаблення захисних біологічних бар’єрів виникають інфекційні ураження та інші захворювання.
Четвертий період характеризується повним або частковим одужанням.
Внаслідок тяжких уражень одужання відбувається частково із значними функціональними обмеженнями для організму.
У разі неспроможності організму чинити опір ураженням, може наступити смерть.
Потрапляння радіоактивного пилу на шкіру крім загального опромінювання організму може викликати променеві опіки шкіри, які одночасно з променевою хворобою створюють ще більшу небезпеку для організму.
З метою захисту ураженого від подальшого впливу радіоактивних речовин людину треба якнайшвидше вивести із осередка ураження (зони радіоактивного забруднення), позбутися забрудненого одягу, провести санітарну обробку шкіри і направити у лікувальний заклад.

Як уберегтись від ядерного вибуху

serg555 — Sat, 05 Mar 2022 08:42:50 GMT

Існує безліч сценаріїв нашого спільного майбутнього.
На жаль, сьогодні ми маємо розглянути найгірші варіанти розвитку подій, включаючи і початок ядерної війни.
Винахід атомної бомби у минулому столітті назавжди змінив життя тих учених, які були причетні до її створення.
Усвідомлюючи жахливі наслідки свого відкриття, вчені єдиним фронтом виступили за ядерне роззброєння. Згодом учасники «Манхеттенського проекту» створили ті самі Годинники судного дня – метафоричні годинники, опівночі на яких означає ядерну катастрофу. Сьогодні стрілка годинника завмерла на позначці без ста секунд опівночі, підкреслюючи те, яким тендітним є світ і як легко ми можемо його втратити. $CUT$Мирне небо над головою, здається, більше не є таким. Прямо зараз наголошується про застосування ядерної зброї. І якщо ситуація виглядає, м'яко скажемо, не дуже, давайте згадаємо про те, що робити в цьому випадку.
Складіть сімейний план зв'язку в екстрених випадках: поділіться їм із близькими і відпрацьовуйте його, щоб ваша сім'я знала, як поводитись у надзвичайній ситуації.
Історія ядерної зброї
Історія створення ядерної зброї розпочалася у 1939 році. Саме тоді фізик Фредерік Жоліо-Кюрі відкрив розщеплення ядра урану під час поглинання ним нейтронів і запатентував конструкцію уранової бомби.
І що далі від нас ставало минуле, то більше країн захотіли перетворитися на ядерні держави.
Що таке радіація та чим вона небезпечна
Радіація – потоки фотонів та інших елементарних частинок чи атомних ядер, здатних іонізувати речовину. Іонізуюче випромінювання або радіація – це енергія, яка походить від джерела і поширюється у просторі зі швидкістю світла. Ця енергія має електричне поле і пов'язане з ним магнітне поле, створюючи хвилеподібний ефект.
То що робити, якщо перед вами виросла грибоподібна хмара?
Перші дії під час ядерного вибуху
Отже, коли вибухає ядерний пристрій, створюється велика вогненна куля.
Все, що знаходиться всередині цієї вогняної кулі, випаровується, включаючи ґрунт і воду, і виноситься вгору. Виникає грибоподібна хмара, яку ми асоціюємо з ядерним вибухом.
Початковими і найнебезпечнішими (але короткочасними) вражаючими факторами ядерного вибуху є СВІТЛОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ з величезною температурою спалаху та іонізуюче випромінювання, що виникає внаслідок ядерного розпаду радіоактивних матеріалів.
Далі утворюються радіоактивні продукти, які змішуються з випареним матеріалом у грибоподібній хмарі.
Коли цей випарений радіоактивний матеріал охолоджується, він конденсується та утворює частинки, наприклад, пил. Конденсований радіоактивний матеріал потім падає на місцевість, створюючи радіоактивні опади. Оскільки опади випадають у вигляді частинок, вони можуть переноситися вітровими потоками на великі відстані і зрештою опинитися за сотні кілометрів від місця вибуху. Радіоактивні опади можуть призвести до забруднення всього, на що потрапляють, включаючи запаси продовольства та води.
Ядерна війна – найгірше, що може статися з нашою планетою.
Правило номер один: чим довше ви залишаєтеся на вулиці, то більшу дозу радіації отримаєте. Якщо ваше сховище погане, а гарне знаходиться менш ніж у 5 хвилинах слідування, вам слід бігти туди якнайшвидше – не пізніше, ніж через 30 хвилин після світлового випромінювання та ударної хвилі.
Перед тим, як відправитися в найближче укриття, візьміть із собою предмети першої необхідності: ліхтарик та додаткові батареї, радіо (на батарейках), аптечку та необхідні ліки, продукти харчування та воду. На випадок надзвичайної ситуації непогано мати під рукою консервний ніж, готівку, а також міцне взуття, йод, бинт та необхідні медикаменти.
Як урятуватися від ядерного вибуху?
Якщо ви будь-яким чином (почувши вибух, помітивши яскравий спалах або відчувши різкий рух повітря, коливання грунту тощо) визначили появу ознак вибуху, то насамперед необхідно миттєво заплющити очі, щоб не пошкодити зір, і одночасно впасти на землю обличчям вниз, поклавши і закривши всі оголені частини тіла будь-яким предметом (будь-яка перешкода створює ТІНЬ, яка виключає теплові опіки тіла при спалаху ПІД ЧАС ВИБУХУ). Навіть якщо предмет, під яким ви сховалися, загориться, він створить спочатку тінь, багато в чому убезпечивши вас від опіків.
У такому положенні необхідно залишатися нерухомим доти, доки не пройдуть дві ударні хвилі. При загорянні негайно вжити заходів для скидання з себе палаючих предметів або їх гасіння.
Це треба робити навіть, перебуваючи вдома.
Спалах триває кілька секунд, але несе в собі величезний тепловий потенціал, що призводить до займання будь-яких предметів, що займаються. При близькому вибуху деякі навіть негорючі предмети можуть оплавлятися або виганятися.
При близькому розташуванні від вибуху знищується все. Захисту практично немає.
Якщо вибух застане вас на вулиці, використовуйте все, чим можна прикрити ніс і рот, наприклад шарф, частина одягу або хустку. Завжди закривайте обличчя.
Практично разом із спалахом починається радіоактивне випромінювання.
Радіоактивне випромінювання дуже короткочасне, як і спалах.
Воно невидимо, але це смертельна складова ядерного вибуху.
Захистом від нього є лише спеціально обладнане СХОВИЩЕ.
ПРИМІТКА. Різного роду УКРИТТЯ (підвали, пристосовані або непристосовані), не є СХОВИЩАМИ, вони тільки знижують ступінь опромінення, але повністю не захищають.
Окрім названих вище вражаючих факторів, ядерний вибух призведе до викиду сотень мільйонів тонн радіоактивної сажі та пилу, частина з яких піде у верхні шари атмосфери, а частина випаде на ґрунт на великих відстанях.
Це радіоактивне забруднення, основною небезпекою якого є гамма-випромінювання, захистом від якого є будівлі (стіни, перекриття або подібні предмети).
Частини, що складають радіоактивне випромінювання альфа і бета, послаблюються навіть одягом.
Радіоактивний пил дуже небезпечний, особливо для органів дихання. Перебування на місцевості в радіаційно-забруднених зонах призводить за дуже короткий період до радіаційних уражень організму, аж до швидкої смерті. Виходячи з цього, необхідно сховатися в будь-якому укритті, куди не надходить радіоактивний пил.
Якщо туди надходить радіоактивний пил, в укритті треба перебувати у засобах захисту органів дихання (обов'язково).
Вибирати укриття, яким може бути підвал або будь-яке підземне приміщення, необхідно з таких міркувань: сховище або укриття мають бути розташовані якомога ближче до вас. Найоптимальнішою відстанню є відстань до 500 метрів.
Після того, як дістанетеся до укриття (сховища), перед входом (обов'язково) зніміть одяг – він може бути забруднений.
Якщо ситуація дозволить, треба прийняти душ і переодягнутися – зробіть це перед тим, як увійти в укриття (сховище).
Якщо укриття негерметичні і туди може надходити радіоактивний пил, достатньо витрусити верхній одяг або позбутися його. Захищайте органи дихання від пилу, це найвразливіший орган для ураження всіма складовими радіоактивного опромінення.
Як пережити ядерний вибух у сховищі (укритті)?
Отже, якщо вам вдалося пережити ядерний вибух і дістатися безпечного місця, ваші дії повинні бути такими:
• Прикривайте рот і ніс маскою для обличчя або іншим матеріалом, доки хмара радіоактивних опадів не пройде. Якщо в укритті є вентиляція, її необхідно відключити та закрити двері.
• Після того, як хмара радіоактивних опадів розсіється, і немає вітру, двері та вікна можна відчиняти – це забезпечить деяку циркуляцію повітря. Залишайтеся всередині, поки вам не повідомлять, що можна виходити.
• Слухайте місцеве радіо або інші засоби інформації для отримання повідомлень та порад.Фахівці можуть наказати вам залишатися в притулку або евакуюватися в безпечніше місце подалі від епіцентру вибуху.
• Якщо вам з якоїсь причини потрібно залишити укриття (сховище), прикривайте рот та ніс зволоженою тканиною.
• Пам'ятайте, що для їжі або пиття можна використовувати лише герметично упаковані продукти та рідини.
• Вся інша їжа та вода можуть бути радіоактивно забруднені (це великий ризик).
• Якщо ви отримали травму, очистіть та обробіть відкриті рани на тілі.
Як урятуватися від радіації?
Оскільки найважчими наслідками вибуху є радіоактивні опади, вам можуть рекомендувати застосування йодид калію (KІ), який блокує поглинання радіоактивного випромінювання щитовидною залозою.
Важливо: KI (йодид калію) захищає щитовидну залозу від радіоактивного йоду, але не інші частини тіла.
Таблетка йодиду калію в домашній аптечці врятує від ураження щитовидної залози у разі аварії чи вибуху. Поварена сіль і продукти, багаті на йод, не містять достатньої кількості йоду, необхідного для захисту щитовидної залози. Не використовуйте кухонну сіль або продукти харчування як заміну KI!
Йодна профілактика спрямована на захист щитовидної залози від негативного впливу ізотопів радіоактивного йоду.
Самостійне споживання йодиду калію також можливе, особливо після того, як стануть відомі радіоактивні речовини, вивільнені ядерним вибухом. Застосування йодиду калію є безпечним для організму.
Разова доза KI захищає щитовидну залозу протягом 24 годин. Для її захисту, як правило, цілком достатньо одноразової дози у встановлених розмірах.
Це не всі рекомендації, а найнеобхідніші і обов'язкові. Вони можуть зменшити наслідки, але не дають чітких гарантій захисту від уражень.
Бережіть себе та близьких. І пам'ятайте – краще бути готовими до катастрофи – але сподіватися треба на краще.

ДСНС - компетентний орган у сфері
діяльності об'єктів підвищеної небезпеки

serg555 — Sun, 23 Jan 2022 09:08:31 GMT

Змінами до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (далі -Закон) зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, є компетентним органом у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки (далі - ОПН).
Незважаючи на схожість основних повноважень ДСНС, визначених Кодексом цивільного захисту України, виконання завдань компетентного органу - нова й специфічна діяльність для ДСНС у сфері цивільного захисту.
Враховуючи те, що цим питанням багато років опікувалась Державна служба України з питань праці$CUT$ та її попередники, на сьогодні у ДСНС відсутні повноцінні структури, здатні повною мірою охопити весь комплекс питань у зазначеній сфері, включаючи навчальні та науково-дослідні установи.
З урахуванням вимог Закону в короткий термін необхідно виконати значну роботу із створення повноцінної нормативно-правової бази, електронної бази обліку ОПН, розроблення методичних рекомендацій та відповідних програм з розрахунку ризиків, організації взаємодії з галузевими (профільними) центральними органами виконавчої влади, іншими центральними органами, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, в тому числі центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання:
охорони праці;
забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;
державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки;
санітарно-епідемічної безпеки;
містобудування.
Одночасно необхідно зазначити, що повноваження компетентного органу не дублюють та не перехоплюють повноваження інших центральних органів. Основним завданням компетентного органу за своїм напрямком – є забезпечення безпеки населення і его захист в умовах надзвичайних ситуацій (назову це зовнішньою безпекою) шляхом взаємодії з операторами і органами, що вживають заходи з промислової, екологічної безпеки, охорони здоров’я тощо безпосередньо на ОПН (назову це внутрішньою безпекою), оскільки зовнішня безпека не може бути без регулювання внутрішньої безпеки.
Наведу приклад по окремих основних напрямках розподілу таких повноважень між Держпраці та ДСНС.
Держпраці, крім інших питань, опікується навчанням персоналу, який працює на ОПН, за такими основними напрямками: забезпечення безперебійної та безаварійної роботи обладнання з контролю та регулювання технологічних процесів (далі – обладнання) та джерел небезпеки, своєчасного реагування на відхилення експлуатаційних параметрів та джерел небезпеки, вміння персоналу небезпечних виробництв реагувати на аварійні ситуації (неспрацювання обладнання, надлишкове підвищення температури або тиску всередині джерела небезпеки, інші несправності, що не призводять до руйнування джерела небезпеки, запірної арматури, виливу, викиду небезпечних речовин із джерел небезпеки, загоряння або вибухів всередині джерела небезпеки), що відбуваються з цим обладнанням та джерелами небезпеки.
Проте, якщо персоналу не вдається утримати обладнання та джерела небезпеки в допустимих експлуатаційних режимах, аварійна ситуація може призвести до неконтрольованого переходу її в аварію з наступним переходом до надзвичайної ситуації.
Тобто, якщо персонал ОПН не зміг усунути несправності, пов’язані з аварійною ситуацією, а можливі наслідки загрожують виходу за межі підприємства, або можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації, то цими питаннями опікується ДСНС.
Після переходу аварійної ситуації на рівень аварії, до локалізації і ліквідації її наслідків в межах території ОПН можуть залучатися сили ОПН та інші (зовнішні) сили, передбачені планом локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків (далі – ПЛАС).
На цьому етапі, а також при переході аварії на рівень НС, до локалізації і ліквідації їх наслідків залучаються підрозділи ДСНС.
Цей приклад показує лише основу розподілу повноважень між Держпраці і ДСНС на ОПН і не є повним.
Однак повноваження компетентного органу вимагають від ДСНС не працювати тільки за своїм напрямком, а забезпечити міжгалузеву взаємодію для здійснення взаємоузгоджених дій із забезпечення безпеки працюючих на ОПН, і населення за його межами.
Таким чином, враховуючи додаткові повноваження, покладені Законом на ДСНС, як на компетентний орган, з метою якісного та повного виконання своїх повноважень, ДСНС бажано чітко визначити у своєму складі структурний підрозділ, який буде мати функціональні обов’язки із забезпечення діяльності ДСНС, як компетентного органу.
Одночасно такий підрозділ, крім спеціалістів у сфері державного нагдяду (контролю), повинен мати в штаті технічно-грамотний, кваліфікований у промисловому відношенні персонал, здатний забезпечити:
контроль за організацією запобігання надзвичайним ситуаціям як на ОПН, так й за його межами, готовністю операторів, відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування до реагування на НС, організацію регулювання цих питань;
проведення розрахунків визначення ризику та прийнятого рівня ризику;
визначення за інформацією, наданою операторами, переліку об’єктів, на яких може виникнути ефект «доміно»;
організацію обміну інформацією між громадськістю та суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту «доміно», про небезпеку, загрозу виникнення або виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки;
здійснення нормативного регулювання та вирішення спорів на користь операторів у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю);
надання допомоги операторам з практичної реалізації покладених на них обов’язків.
Оскільки відповідно до Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, належить забезпечення взаємодії між центральними органами виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, ДСНС, як компетентний орган, має:
відстежувати, щоб на етапах будівництва об’єктів і в сфері землекористування враховувались питання недопущення виникнення ефекту «доміно», за необхідності розроблялись додаткові заходи щодо недопущення негативного впливу під час аварій на ОПН на населення та інші об’єкти;
контролювати, щоб зовнішні плани реагування на надзвичайні ситуації і внутрішні плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків своєчасно переглядались, коригувались, оновлювались, а заходи, визначені цими планами, виконувались;
взаємодіяти з іншими державними органами, місцевими громадами і громадськістю з метою врахування та узгодження всіх заходів безпеки на ОПН, у тому числі реагування на надзвичайні ситуації та захист населення;
відпрацювати комплекс заходів, який буде гарантувати заохочення операторів до розроблення програм навчання персоналу, підвищення його кваліфікації в умовах виникнення НС, проведення практичних тренувань і навчань, передбачених ПЛАС та річними планами, у тому числі під час змін робочих бригад і залученням сил аварійно-рятувальних служб, передбачених ПЛАС;
вести облік НС та робити аналіз їх виникнення, на підставі якого розробляти методичні рекомендації щодо недопущення подібних НС і інформаційні матеріали з урахуванням досвіду з локалізації і ліквідації наслідків цих НС, своєчасно їх переглядати;
розробляти разом з іншими органами, визначеними у статті 3 Закону, та галузевими (профільними) центральними органами виконавчої влади, заходи контролю та забезпечення безпеки на період призупинення діяльності (консервації) або ліквідації ОПН;
контролювати надання дозволів на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки;
співпрацювати з Державною службою України з питань праці щодо участі у розслідуванні аварій на об’єктах підвищеної небезпеки;
забезпечити постійний доступ громадськості та суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту «доміно», до інформаційних ресурсів (зокрема в електронній формі) про стан безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
приділяти особливу увагу до тих ОПН, при аваріях на яких може виникнути транскордонний вплив аварії;
співпрацювати з відповідними органами інших держав, території яких можуть зазнати транскордонного впливу аварії.
Бажано на етапі проектування будівництва ОПН призначати одну або кількох відповідальних осіб по основних напрямках безпеки (одразу або поетапно), які будуть повністю контролювати забезпечення всього комплексу інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки до моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та видачу сертифіката. Це дозволить забезпечити нерозривний контроль за заходами безпеки на всіх етапах будівництва ОПН.
Ще більш широке коло питань можна розкрити, виходячи з інших повноважень компетентного органу, до яких відповідно до статті 5 Закону належать:
забезпечення співробітництва з органами Європейського Союзу та іншими міжнародними організаціями з обміну даними про об’єкти підвищеної небезпеки;
забезпечення оповіщення та інформування відповідних органів інших держав, території яких можуть зазнати впливу аварії та її наслідків у разі транскордонного впливу аварії;
отримання оповіщення та інформування в разі загрози виникнення або виникнення аварії на об’єктах підвищеної небезпеки від інших держав.

Допомога фахівцям з питань цивільного захисту
(визначення ризику)

serg555 — Thu, 20 Jan 2022 07:47:44 GMT

1. ВСТУП

Сучасна епоха характеризується постійним ростом негативного техногенного впливу на навколишнє середовище. Особливу загрозу створюють об’єкти підвищеної небезпеки (далі – ОПН), аварії на яких можуть призвести до катастрофічних наслідків.
Одними із ранніх згадувань про аварії на хімічних виробництвах, які не мають точних дат, є згадування про вибухи чорного пороху у Х-ХІ століттях практично відразу з моменту його появи. Про першу пожежу на хімічному виробництві є згадування, коли у 1579 році підприємство згоріло внаслідок розливу азотної кислоти.
З моменту укрупнення хімічних виробництв такі аварії становляться більш жахливими, а негативні наслідки від них більш масштабними. $CUT$
З метою зменшення таких аварій та їх наслідків на ОПН Законом України від 15.06.2021 № 1686 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об`єктів підвищеної небезпеки» внесено зміни до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (далі – Закон).
Оскільки основною метою внесення змін до Закону є посилення безпеки населення за межами підприємства, я не буду надавати роз’яснень, що стосуються промислової безпеки та охорони праці на ОПН (позначу їх як внутрішня безпека), оскільки це інша сфера дії цього Закону, яка належить до повноважень Державної служби України з питань праці. Деякі пояснення надам тільки у тому випадку, коли питання внутрішньої безпеки на підприємстві прямо стосуються безпеки населення, оскільки зовнішня безпека не може бути без регламентування внутрішньої безпеки виробництва.
Звичайно, сам Закон можна прочитати без пояснень і коментарів, там усе досить зрозуміло написано. Крім цього, деякі положення будуть розкриті у відповідних нормативно-правових актах (далі – НПА), які розробляються на виконання цього Закону. Але повне визначення деяких термінів і порядок виконання окремих положень Закону і НПА не розкриваються взагалі, оскільки їх вивчення і особливості виконання належать до сфери навчання фахівців з питань цивільного захисту. Від їх кваліфікації, насамперед, залежить здійснення аналізу небезпеки на ОПН, якісне розроблення документів та дії аварійно-рятувальних сил у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій.
Так, фахівці за своєю практикою знають, що виконання положень цього Закону виконавцями без належної підготовки та досвіду може забезпечити лише формальне виконання його положень (наприклад, я неодноразово бачив розроблені плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків у скороченому вигляді без аналізу небезпек, без розрахунків обсягів можливих наслідків та достатньої кількості аварійно-рятувальних служб, або виконаних «під копірку» навіть без змін, специфічних для конкретного об`єкта підвищеної небезпеки). На практиці такий підхід тільки зашкоджує запобіганню аварій, а у разі їх виникнення призводить до ще більших масштабів поширення загрозливих явищ та інших непередбачуваних наслідків.

2. СИСТЕМА ВИЗНАЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

Роз`яснення термінології має велике значення, оскільки кожне визначення у Законах і НПА не завжди передає повний сенс термінів. На сьогодні такі роз`яснення дуже важливі, оскільки незважаючи на те, що у національній термінології існує багато подібних термінів, вони на сьогодні заміняються термінами з європейських норм, а деякі взагалі є новелами.
Так, у Законі відбулась заміна терміну «декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» на «звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки».
Суттєво новими термінами у Законі є «джерело небезпеки», «відновлення показників безпеки джерела небезпеки», «ефект "доміно"», «політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки».
Значно покращило сприйняття повноважень відповідальних осіб на ОПН внаслідок заміни терміну «суб`єкт господарювання, який експлуатує хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки» на термін «оператор».
Змінилось визначення термінів «аварія на об’єкті підвищеної небезпеки», «ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки», «ризик» тощо.

2.1. ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ

Термін «ризик» присутній у багатьох національних законодавчих та інших НПА.
Для ОПН у Законі термін «ризик» визначено як «імовірність виникнення будь-якої небезпечної події протягом певного періоду або за певних обставин».
Чому ж таким важливим є цей термін?
На сьогодні він у різних НПА використовується більшістю як міра небезпеки, або взагалі ототожнюється з небезпекою.
Наприклад, такі словосполучення як «небезпека пошкодження шкіри» і «ризик пошкодження шкіри» напевно у багатьох людей асоціюються як якісна міра, що характеризує можливість травмування шкіри.
Проте, це різні терміни.
Так, небезпека характеризується невизначеністю події, наслідки якої можуть загрожувати людині (майну, довкіллю тощо) у майбутньому.
У той же час, «ризик» характеризується інтенсивністю будь-якої події у визначений період часу, який уже відбувся. Тому «ризик» має чисельні значення і означає кількісну або якісну величину наслідків.
Всі небезпечні події на ОПН можуть бути причинами нанесення шкоди здоров`ю або смерті як у межах території ОПН для працюючих так і для населення за його межами, а також матеріальних збитків.
До основних небезпечних подій на ОПН, які можуть мати значний вплив на безпеку ОПН, можна віднести викиди (виливи) небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище, вибухи, пожежі тощо.
При цьому всі наслідки за відповідною ознакою можна поділити на види (розподіл зроблено мною для прикладу, оскільки кількісну оцінку небезпеки можна також характеризувати як ступень небезпеки).
За кількісною ознакою, одним з видів наслідків для людини є: травмовані, потерпілі, постраждалі, загиблі особи.
За кількісною ознакою щодо обсягу збитків – фінансові, матеріальні ресурси.
За кількісною ознакою щодо територіального поширення – зона поширення, глибина розповсюдження.
Можлива також сукупна оцінка небезпеки.
Візьмемо тільки один вид наслідків – зону поширення небезпечних наслідків.
Не буду розглядати вплив на безпеку ОПН, обумовлений небезпечними природними явищами, зупинюсь тільки на причинних аспектах виникнення небезпечних подій на ОПН, пов`язаних з хімічними і фізичними процесами, що відбуваються в джерелах небезпеки.

Довідково

У Законі до джерел небезпеки віднесені установки, сховища (резервуари, посудини), трубопроводи, машини, агрегати, технологічне устаткування (обладнання), споруди або комплекс споруд, розташовані в межах об’єкта підвищеної небезпеки на поверхні землі або під нею, в яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або декілька небезпечних речовин чи категорій речовин або їх суміш.

Таким чином, будь-яке джерело небезпеки можна розглядати окремим технологічним елементом, порушення умов експлуатації якого можна вважати цілком передбачуваним, тому кожну небезпечну подію також можна передбачити, а її наслідки спрогнозувати.
Для пояснень візьму матеріал статті доктора технічних наук, доцента, завідувача відділу Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, Василя Бєгуна.

Для більшості об’єктів частіше використовують методи загального оцінювання ризику за ознаками: «високий», «середній» або «низький».
Перш ніж застосовувати якийсь метод визначення ризику, потрібно добре зрозуміти роботу системи, її елементів і вплив відмови кожного елемента на успішну роботу всієї системи. Цього можна досягти через проведення якісного аналізу (якісної оцінки).
Якісна оцінка ризиків – це процес якісного аналізу результатів ідентифікації, а також визначення подій високого рангу, частка яких є найбільшою в загальному ризику і які потребують вживання заходів щодо їх зниження. Для цього застосовують метод аналізу видів і наслідків відмов (далі – АВНВ), відомий ще як метод FMEA.
Ризик подій високого рангу рекомендується (потрібно) оцінювати кількісно (числом).
Кількісна оцінка ризиків визначає значення ймовірності виникнення ризиків і впливу їх наслідків на діяльність, що допомагає приймати оптимальні рішення й водночас уникати невизначеності (у змісті управління).
Відповідно до стандарту (АВНВ) на основі характеристик тяжкості наслідків і якісних оцінок частоти відмов вибудовують матрицю «імовірність відмови – тяжкість наслідків» для ранжування ризиків.
Для цього попередньо потрібно визначитися з тяжкістю наслідків внаслідок відмов та їх частотою. Таблиці стандарту фактично зв’язують якісні та кількісні показники відмов.
Коротко зміст кількісних розрахунків ризику R можна визначити як функцію отримання залежності від змінних Х:
R = F (X1, X2, X3, X4, X5), де:
X1 – урахування всіх імовірних сценаріїв аварій для всіх режимів роботи;
X2 – усі можливі вихідні події, природного характеру тощо;
X3 – урахування зношеності основного обладнання та статистики його відмов;
X4 – урахування типів захисного обладнання та його стану;
X5 – урахування навченості персоналу.
Звичайно, це зовсім не проста задача, тому її потрібно розв’язувати методами ймовірнісного моделювання за допомогою спеціального програмного забезпечення (далі – ПЗ). Але якщо ціна аварії або надзвичайної ситуації висока (наприклад, для АЕС чи ОПН І класу), це необхідно та цілком виправдано. Адже застосування цих методів та парадигми ризик-орієнтованого підходу для АЕС України з початку 2000-х років зменшило кількість аварійних зупинок у 10(!) разів і дало для галузі додаткові мільярди доларів прибутку.

Звісно, що такі розрахунки та оптимізацію можуть виконати тільки фахівці, які мають спеціальні знання та навички, та володіють відповідним програмним забезпеченням.
Визначення критеріїв щодо розподілу наслідків на важкі, середні та незначні не є метою моєї статті, оскільки з урахуванням вивчення проблеми можна побачити, що наслідки, наприклад, значного вибуху, можуть не мати значних поширень або кількості загиблих, проте можуть бути нанесені значні фінансові збитки. Тому таких варіантів багато і вони визначаються за допомогою інших НПА.
За досвідом експлуатації ОПН кожна небезпечна подія може відбуватися за певний проміжок часу. Тобто існує деяка циклічність виникнення кількості подій за визначений проміжок часу з відповідними за масштабами наслідками, яка оцінюється як частота (інтенсивність) виникнення певного виду небезпеки. Таку інтенсивність можна розглядати як міру «імовірності» виникнення такого виду небезпеки і розрахувати шляхом ділення кількості подій даного виду небезпеки за певний період часу на тривалість цього періоду. Імовірність події – це безрозмірна величина, яка виражається як число в інтервалі 0-1.
Враховуючи те, що, наприклад, вибух, який можна означити як подію Б, може статися тільки за певних обставин (наприклад, надмірного підвищення температури або тиску у середині джерела небезпеки, яку означити як подію А), то у нашому випадку існує зв`язок між цими подіями, коли тільки за умов виникнення події А може статися подія Б. Цей зв`язок можна визначити як «імовірність виникнення будь-якої небезпечної події за певних обставин».
Одночасно можна встановити зв`язок виникнення нещасних випадків (які можна визначити як подія В) залежно від кількості та масштабів небезпеки події Б.
У нашому випадку, наприклад, статистику вибухів (Б), пов`язаних з джерелами небезпеки на ОПН за 30 років, можна викласти у вигляді таблиці 2.1.

ТАБЛИЦЯ 2.1.

Масштаб небезпечної події після вибуху залежно від зони поширення небезпечних наслідків Кількість подій за 30 років (Б) Частота подій за рік
Значний 3 0,1
Середній 21 0,7
Незначний 120 4

Якщо включити в аналіз статистику щодо постраждалих, то в табличній формі можна показати дані про імовірність виникнення нещасних випадків (В) від вибухів (Б) на ОПН (табл.2.2).

ТАБЛИЦЯ 2.2.

Масштаб небезпечної події після вибуху залежно від зони поширення небезпечних наслідків Кількість подій
(Б) Кількість подій з нещасними випадками
(В) Імовірність
нещасного випадку Частота події Б за рік Частота події В за рік
Значний 3 1 0,333 0,1 0,033
Середній 21 10 0,476 0,7 0,333
Незначний 120 4 0,033 4 0,133

Звичайно, такі розрахунки, якщо їх брати до уваги для практичного використання, мають ґрунтуватися на точному обліку всіх подій. Більш точну оцінку імовірності виникнення подій можна отримати шляхом виключення тих років, по яких статистика велась не повною мірою. Але такі дані будуть менш репрезентативні. Для покращення статистичної достовірності дані можна брати по групах однотипних ОПН на одній або кількох територіальних одиницях. Такий підхід дозволить отримати статистичні дані з використанням значно більшої вибірки за менший періоду часу для використання у сьогоденні.
У таблицях 2.1 і 2.2 наведено приклад визначення імовірності виникнення нещасного випадку у разі вибухів незалежно від кількості працюючих на конкретному підприємстві.
Наведені мною приклади використані тільки для одного найбільш простого варіанту розрахунку ризику для однієї події.
Але можна робити розрахунки по інших ризиках, такі, як ризик виникнення загибелі (захворювання, травмування) працюючих або населення, відкладених наслідки, матеріальних та фінансових збитки тощо.
Крім цього, всі ризики можна поділити на соціальні (колективні), індивідуальні тощо.
Для населення, яке мешкає поблизу одного ОПН або групи ОПН, на які розповсюджується «ефект доміно» необхідно робити розрахунки індивідуального ризику та соціального ризику.
Оскільки індивідуальний ризик залежить від конкретного знаходження людини у певній точці території, він характеризує розподілення ризику.
Враховуючи це, значення індивідуального ризику для конкретної людини, яка опинилась у випадковій точці території, не дозволяє судити про масштаби аварій або надзвичайних ситуацій на ОПН.
Тому для населення бажано розраховувати соціальний (групової) ризик, який характеризує масштаби наслідків аварії (надзвичайної ситуації) для великої (невизначеної) кількості людей.
У світовій практиці соціальний (групової) ризик приймається 10-5 – 10-6, де чисельний показник з мінусом означає ступень ризику.
Величезне значення визначення ризику має у сфері страхування.
Чисельне значення ризику для страхових компаній дозволяє оцінити імовірність виникнення однотипних подій спираючись на минулий досвід. За допомогою множення фінансових наслідків (збитків) від аварій (надзвичайних ситуацій) на частоту виникнення небезпечних подій можна оцінити розмір щорічних фінансових виплат. З урахуванням поправочного коефіцієнта, який враховує витрати на утримання страхових компаній і отримання ними необхідного прибутку, можна визначити розмір страхового внеску.
У подальшому такий підхід дозволить підвищити відповідальність операторів за безпеку виробництв шляхом зниження ризику, що потягне за собою зниження розміру страхового внеску і стане найбільшим стимулюючим фактором, ніж інспекторські перевірки.
У мене немає на меті давати пояснення стосовно повних методів розрахунку всіх видів ризику, але хочу звернути увагу, що по кожному ОПН необхідно мати такі розрахунки під час розроблення планів локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків.
У той же час, Законом для ОПН передбачається врахування тільки одного виду ризику передбачених небезпечних подій – ризику виникнення надзвичайних ситуацій, необхідного для врахування під час збільшення кількості або зміни властивостей небезпечних речовин, а також модернізації виробництва, устаткування, зміни технології на об’єкті підвищеної небезпеки.
Законом визначено також термін «прийнятний рівень ризику», який має визначатися оператором для працюючих на ОПН з урахуванням загальних підходів для конкретних галузей промисловості, а також для населення – відповідними державними органами та органами влади.

ВИСНОВКИ.

З урахуванням наведеного прикладу можна зазначити, що розрахунок ризику виникнення надзвичайних ситуацій, передбачений Законом, є функцією взаємопов’язаних подій, тому доступний тільки підготовленим фахівцям, а ще краще, якщо вони володіють відповідними апаратними методами.
Результати розрахунку ризику необхідно використовувати як для визначення необхідної кількості сил і засобів для ліквідації наслідків аварій, так й для оцінювання повноти заходів, що мають виконуватися на ОПН.
Результати розрахунку ризику можуть використовуватися також для ризик-орієнтовного підходу стосовно організації заходів державного нагляду.
Розгляд мною розрахунків ризику не є точною математичною моделлю, а є тільки прикладом до розуміння його розрахунку.

Пропоную інформацію про новий
Порядок ідентифікації ОПН

serg555 — Wed, 22 Dec 2021 09:33:51 GMT

З метою забезпечення виконання Закону України від 15 липня 2021 року № 1686-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки» у ДСНС підготовлено першу редакцію проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою передбачається внести зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (далі – Постанова).
Основною метою нової редакції постанови є продовження роботи щодо приведення нормативно-правових актів України до норм європейського законодавства з урахуванням нового Закону.$CUT$
У новій редакції Постанови враховано усі вимоги нового Закону щодо ідентифікації ОПН з урахуванням трьох класів.
На відміну від чинного порядку, відповідно до якого розрахунки щодо ідентифікації ОПН здійснювались з урахуванням відстані до інших об’єктів та територій, Постановою затверджується нова редакція Порядку ідентифікації ОПН, яка значно спрощує ідентифікацію ОПН.
За цим Порядком ідентифікація має відбуватися лише за умови визначення кількості небезпечних речовин на об'єкті, яка має перевищувати встановлені цим Порядком порогові маси небезпечних речовин.
Вимоги щодо розрахунку відстаней взагалі виключено як такі, що не відповідають європейським нормам.
Нова редакція Порядку, на відміну від чинного, викладається у вигляді єдиного документу, який поєднує відповідні додатки, такі, як Порогові маси небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та Повідомлення про результати ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки, що робить Порядок більш інформативним.
З метою упорядкування підходів щодо деяких спірних питань чинного порядку, вимоги нового Порядку не поширюються на:
спеціалізовані магазини, що реалізують товари господарчого вжитку у дрібній розфасовці виключно шляхом роздрібної торгівлі безпосередньо населенню;
установи та організації, в яких небезпечні речовини зберігаються у дрібній розфасовці з метою забезпечення навчальних, випробувальних, дослідницьких, лабораторних заходів тощо;
підприємства, установи, організації, заклади, в яких небезпечні речовини використовуються в якості палива, що подається за допомогою технологічних трубопроводів без попереднього зберігання.
Відповідно до цього Порядку ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки передбачає три основні етапи.
На першому етапі складається перелік небезпечних речовин за індивідуальними назвами, класами небезпечних речовин, що знаходяться або можуть знаходитись на території відповідного об'єкта згідно з технологічним регламентом, проектною або іншою технічною документацією.
На другому етапі складається перелік джерел небезпеки, які містять зазначені небезпечні речовини.
На третьому етапі визначається маса небезпечної речовини у кожному окремому джерелі небезпеки і проводиться розрахунок визначення загальної маси небезпечних речовин окремо для кожної індивідуальної назви небезпечної речовини або класу (категорії) небезпечної речовини.
Якщо на об’єкті загальна маса небезпечних речовин за відповідним класом (категорією) небезпечної речовини або індивідуальною назвою дорівнює або перевищує порогову масу небезпечних речовин за відповідним класом (категорією) небезпечної речовини або індивідуальною назвою, то такий об’єкт відноситься до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.
Розподіл загроз від впливу небезпечних речовин на об’єкти інфраструктури (фізична небезпека), здоров’я людини та довкілля, а також інших загроз, зроблено з урахуванням Погодженої на глобальному рівні системи класифікації і маркування хімічної продукції (СГС, англ. GHS).
За результатами ідентифікації оператором складається Повідомлення про ідентифікацію, інформація з якого ДСНС або її територіальним органом включається до Реєстру об’єктів підвищеної небезпеки (далі – Реєстр ОПН).
Реєстр ОПН є державним інформаційним ресурсом, який ДСНС розміщує на своєму офіційному веб-сайті (веб-порталі) в електронній формі.
Порядок ведення Реєстру ОПН, обсяг, зміст, форма та порядок подання оператором інформації про ОПН встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері цивільного захисту.
Після набрання чинності постановою для об’єктів підвищеної небезпеки, що включені до Реєстру ОПН до введення в дію цього Порядку, встановлюється строк 6 місяців для проведення ідентифікації таких ОПН.
Для нових об’єктів та інших об’єктів, що можуть бути віднесені до ОПН відповідного класу, ідентифікація здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" та цього Порядку.
Цим Порядком також визначено умови проведення повторної (нової) ідентифікації ОПН, основними з яких є:
зміна форми власності або організаційно-правової форми оператора;
проведення модернізації виробництва на об’єкті підвищеної небезпеки;
зміна найменування суб’єкта господарювання;
внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.
Для виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Реєстру ОПН оператор має звернутися до територіального органу ДСНС та надати деякі документи, зокрема:
про повне припинення господарської діяльності за фактичною адресою місцезнаходження об’єкта підвищеної небезпеки;
про зміни у технологічному процесі, номенклатурі, фізичній формі та властивостях небезпечних речовин, які призвели до зменшення на об’єкті підвищеної небезпеки сумарної маси небезпечних речовин;
ліквідацію або виведення з експлуатації (списання з балансу) об’єкта підвищеної небезпеки.
Виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Реєстру здійснюється за рішенням територіального органу ДСНС.
За результатами оцінювання такої ідентифікації очікується значне зниження кількості ОПН, у першу чергу, через недостатню кількість небезпечних речовин, яка нижче рівня ОПН третього класу, та, в другу чергу, через відсутність норми щодо розрахунку відстаней до інших об’єктів та територій.
З урахуванням чинного порядку раніше деякі такі об’єкти було віднесено навіть до першого класу ОПН.

Коротко наведу приклади порогових мас найбільш відомих небезпечних речовин за індивідуальними назвами для ідентифікації ОПН.

Найменування небезпечної речовини за індивідуальною назвою

ОПН 1 класу

ОПН 2 класу

ОПН 3 класу

Хлор

Зріджені займисті гази, категорія 1 або 2 (зокрема, зріджений нафтовий газ) та природний газ

12,5

Нафтопродукти та альтернативні види палива:
(а) бензини та лігроїни;
(б) керосини (зокрема, реактивне паливо);
(в) газойлі (зокрема, дизельне паливо,
пічне паливо та газойлеві суміші);
(г) важкі види нафтового палива;
(ґ) альтернативні види палива,
використовувані у таких самих
цілях і мають такі самі властивості
щодо займистості і загроз для
довкілля, як і продукти, вказані
в пунктах (а)–(г)

25000

2500

250

Безводний аміак

200

12,5

Пропоную деякі пояснення
стосовно розроблення ПЛАС

serg555 — Wed, 22 Dec 2021 09:24:21 GMT

Яка мета розроблення Методичних рекомендацій з розроблення планів локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків?

З 06.08.2022 набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки» від 15.07.2021 № 1686-IX, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».
Виходячи з цього, для забезпечення виконання пункту 3 Порядку розроблення планів діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженого постановою КМУ від 09.08.2017 № 626, розроблено проект Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення планів локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків (далі – ПЛАС),$CUT$ які встановлюють загальні рекомендації до організації з розроблення, структури, впровадження та перегляду ПЛАС.
Ці Методичні рекомендації призначені для надання допомоги суб’єктам господарювання, які відповідно до частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України та статті 11 Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" у порядку реагування на надзвичайні ситуації розробляють ПЛАС для об’єктів підвищеної небезпеки (далі – ОПН).
Як завжди, у цих Методичних рекомендаціях наведено терміни, які необхідні для розуміння змісту Рекомендацій.
Більшість термінів є у Законі України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", але є специфічні для Рекомендацій.
Відповідно до Закону ПЛАС переглядається не рідші ніж раз на 3 роки. При внесенні змін і доповнень до ПЛАС, про такі зміни і доповнення необхідно повідомити органи управління та сили цивільного захисту, що визначені у ПЛАС.

Чим відрізняються рекомендації від Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затверджене наказом колишнього Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.1999 № 112

За основу цих Рекомендацій взято практику розроблення ПЛАС, яка відповідає зазначеному Положенню.
Такий підхід дозволить забезпечити майже повну відповідність ПЛАС, що раніше розроблялись.
Проте хочу згадати, що відповідно до нової редакції Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" ПЛАС є внутрішнім документом, який має відображати тільки ті дії підприємства, що виконуються власними силами або із залученням зовнішніх сил та засобів, але на території підприємства.
Раніше ПЛАС мав передбачати також заходи щодо захисту населення, яке може опинитись у зоні можливого впливу аварії.
На сьогодні відповідальність за всі заходи щодо захисту населення за межами підприємства покладається на місцеві органи влади.

Що має робити суб’єкт господарювання для забезпечення розроблення ПЛАС

На відміну від колишнього Порядку з розроблення ПЛАС Методичні рекомендації дають більш конкретний алгоритм дій осіб, відповідальних за розроблення ПЛАС.
Тому у Рекомендаціях наведено перелік організаційних заходів, що вживаються оператором для організації роботи з розроблення ПЛАС, де чітко визначено, що робота з розроблення ПЛАС починається з визначення виконавців, загального обсягу робіт щодо розробки ПЛАС, розрахунку часу, розподілу обов’язків між виконавцями, обсягів фінансових та матеріальних засобів, необхідних для виконання роботи, уточнення їх джерел надходження.
Важливим елементом для розроблення ПЛАС є вивчення досвіду з його розроблення на подібних об’єктах та оцінка можливостей об’єкта з розроблення ПЛАС самостійно із залученням спеціалістів об’єкта або із залученням спеціалістів сторонніх організацій.
Питання щодо організації роботи з розроблення ПЛАС визначаються відповідним організаційно-розпорядчим документом підприємства (наказом, розпорядженням), у якому визначаються відповідальна особа за розроблення ПЛАС, безпосередній виконавець та співвиконавці (посадові особи), а також термін розроблення ПЛАС з поетапним розподілом робіт.
Уся робота має виконуватися у взаємодії з виконавцями та співвиконавцями, територіальними органами управління, іншими установами і організаціями, спільно з якими планується виконання заходів, або від яких передбачається залучення сил і засобів, з урахуванням тих аварійно-рятувальних сил, які виконують аварійно-рятувальне обслуговування з урахуванням Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2017 № 5, та Переліку суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2016 № 763.

Стосовно яких ОПН місцеві органи влади розробляють зовнішні плани реагування на надзвичайні ситуації на ОПН

Отримана під час розроблення ПЛАС інформація щодо ОПН 1 класу, необхідна для розроблення місцевими органами влади зовнішнього плану, надається оператором місцевим органам влади, органам місцевого самоврядування, об’єднаним територіальним громадам і територіальним органам ДСНС.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування з метою забезпечення своєчасного реагування на аварії, наслідки яких можуть вийти за межі об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу, розробляють та затверджують плани реагування на надзвичайні ситуації, які є зовнішніми планами щодо об’єктів підвищеної небезпеки 1 класу.
Для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, оператор протягом 10 робочих днів після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта підвищеної небезпеки самостійно інформує у довільній формі місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу.
На вимогу місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у строк не більше ніж 10 робочих днів після отримання запиту оператор подає їм інформацію, необхідну для розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, за формою та змістом, визначеними такими органами в запиті.
План реагування на надзвичайні ситуації, що можуть виникнути на об’єктах підвищеної небезпеки 1 класу, узгоджується з оператором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальним органом (у разі його утворення).

Чи залишився у Методичних рекомендаціях розподіл аварій на 3 рівні?

Рекомендації передбачають 3 рівня можливих масштабів аварії на різних етапах її розвитку "А", "Б" і "В".
Аварія на рівні "А" характеризується розвитком аварії без виходу за межі виробництва, де сталася аварія.
Аварія на рівні "Б" характеризується розвитком аварії, наслідки якої за прогнозом можуть поширитись або фактично поширюються на інші виробництва, розташовані у межах території ОПН.
Аварія на рівні "В" характеризується швидким поширенням наслідків викиду, виливу, вибуху, пожежі тощо у реальному часі або за прогнозом, за межі території ОПН із завданням шкоди іншим підприємствам, об’єктам, населенню, або виникненням "ефекту доміно".
Рівні аварії "А" і "Б" відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою КМУ від 24.03.2004 № 368 (далі – Порядок № 368), можуть відповідати "об’єктовому" рівню надзвичайної ситуації залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації.
Рівень аварії "В" відповідно до Порядку № 368, за певних умов може класифікуватися як надзвичайна ситуація "місцевого", "регіонального" або "державного" рівня.
У разі визначення за прогнозом або досягнення масштабів аварії рівня "В" ліквідація такої аварії здійснюється відповідно до планів реагування, що розробляються місцевими органами влади (у масштабі області, міста, району, району у місті, територіально-об’єднаної громади) для реагування на надзвичайні ситуації, що можуть статися на відповідному ОПН (далі – зовнішні плани), з урахуванням територіального поширення наслідків надзвичайної ситуації.
Для аварії на рівні "В" розробляється єдина оперативна частина, основним призначенням якої є визначення порядку взаємодії керівництва ОПН та відповідних служб і підрозділів підприємства з органами управління цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальними органами ДСНС, Держпраці, МВС
(у тому числі Національної поліції), аварійно-рятувальними службами тощо, що залучаються для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації за межами підприємства.
В оперативній частині для аварії на рівні "В" необхідно надати розпізнавальні ознаки рівнів аварії і їх значення, за якими керівництво роботами щодо локалізації і ліквідації аварії переходить з рівня "Б" на рівень "В". У разі можливості переходу аварії з рівня "А" на рівень "В" обов’язково вказуються такі розпізнавальні ознаки.

Чи є особливості щодо побудування структури ПЛАС?

Так, Рекомендації визначають необхідність формування ПЛАС у вигляді окремих книг з урахуванням особливостей структури виробництв, розташованих у межах території ОПН, і складатися:
з однієї аналітичної частини, загальної для всього ОПН;
необхідної кількості оперативних частин для кожного рівня аварії з урахуванням кількості виробництв, у тому числі тих, що за територіальною ознакою мають різні фактичні адреси місцезнаходження; відповідних додатків

Аналітична частина призначена для оцінювання аналізу небезпек на ОПН, визначення поетапного сценарію виникнення аварії на ньому і має містити результати такого оцінювання, розрахунки зон можливого поширення наслідків аварії, прогнозовану кількість людей, що може потрапити в зону ураження, їх можливі втрати, розрахунки сил та засобів, призначених для локалізації і ліквідації аварії, висновки щодо можливих рівнів аварій та необхідні дії сил цивільного захисту у разі виникнення аварії на ОПН.
Оперативні частини регламентують порядок оповіщення, дій та взаємодії персоналу ОПН, аварійно-рятувальних служб та інших сил цивільного захисту, що залучаються для локалізації і ліквідації аварії на ОПН, інші практичні заходи, що вживаються на ОПН у разі виникнення аварії.
Пропонується розділяти аналітичні частини і оперативні частини ПЛАС, тобто робити їх окремими книгами. Це дозволить використовувати їх різними групами для організації реагування на різних ділянках території.

Для чого до ПЛАС розробляються додатки?

Додатки до ПЛАС розробляються з метою доповнення окремих положень ПЛАС необхідними даними та інформацією, що не охоплюються структурою ПЛАС, але дозволяють забезпечити більш повне уявлення про заходи, що вживаються під час локалізації і ліквідації аварій на ОПН.

До основних з них належать:
• схема та список оповіщення працівників ОПН та сторонніх організацій, які мають бути оповіщені, мають визначати порядок і послідовність їх оповіщення;
• інструкція щодо безпечної зупинки технологічного процесу має визначати порядок дій персоналу ОПН у разі виникнення аварії;
• перелік інструментів, матеріалів та засобів індивідуального захисту, необхідних для ліквідації аварій;
• повноваження та обов’язки керівника робіт з ліквідації аварії.
У разі можливості виникнення надзвичайної ситуації, що може вийти за межі території України та завдати шкоди населенню, об’єктам і довкіллю на території інших держав, необхідно поінформувати органи управління територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захист з наданням відповідної інформації.

І окремо нагадаю, що з персоналом ОПН та сторонніх організацій, які беруть участь
у ліквідації аварії (наслідків надзвичайної ситуації), необхідно проводити навчання і практичну підготовку з метою підтримки постійної готовності та вміння діяти під час аварій (надзвичайної ситуації) на ОПН.

Пропоную деякі роз'яснення стосовно
змін до Закону України про ОПН

serg555 — Wed, 22 Dec 2021 09:16:54 GMT

Україна запроваджує європейські підходи до безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки

Сучасна епоха характеризується постійним ростом негативного техногенного впливу на навколишнє середовище. Особливу загрозу створюють об’єкти підвищеної небезпеки, аварії на яких можуть призвести до катастрофічних наслідків. Світ знає чимало прикладів техногенних катастроф.
Наймасштабнішою за наслідками стала Бхопальська техногенна катастрофа в центрі індійського міста Бхопал, де в ніч з 2 на 3 грудня 1984 року на підприємстві з виробництва пестициду американської корпорації Union Carbide вибухнув резервуар для зберігання метилізоціанату. $CUT$За одними даними в день аварії загинули 3000 осіб, за іншими понад 6000. Третина загиблих у перші години аварії були дітьми. У подальшому померло від 18000 до 30000 осіб. У 200000 осіб відзначалися серйозні ураження здоров’я.
Україна і досі відчуває на собі наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Крім цього можна згадати надзвичайну ситуацію поблизу станції Ожидів Львівської залізниці, де 27 липня 2007 року на залізничному перегоні Красне-Броди,де зійшло з колії 15 цистерн з жовтим фосфором, 6 з яких загорілося. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння із зоною ураження близько 90 кв. км, куди потрапило 14 населених пунктів.
До певного часу країни Європейського Союзу самотужки вирішували питання захисту свого населення та територій від промислових аварій, але бурхливий розвиток промисловості призводив до все нових і нових катастроф.
Однією з останніх крапель, які змусили країни ЄС до прийняття спільних кроків у сфері запобігання значних промислових аварій, стала техногенна аварія, яка відбулася 11 липня 1976 року на заводі швейцарської фірми ICMESA в містечку Севезо на півночі Італії. У результаті аварії в атмосферу вирвалася смертоносна хмара діоксину. У тисяч людей почалися напади нудоти, ослаб зір, розвивалася хвороба очей. Багато років після катастрофи Севезо був містом-привидом.
Після цього в Європейському Союзі у 1982 році була прийнята Директива про контроль над небезпекою виникнення значних промислових аварій, більш відома як Директива Севезо, яка встановила вимоги до держав-членів ЄС, визначених ними компетентних органів та підприємств, які відповідно до розрахунків, наведених у цій Директиві, вважаються підприємствами вищого рівня небезпеки або підприємствами нижчого рівня небезпеки.
У 1996 році у відповідь на нові промислові інциденти була прийнята Директива Севезо II, яка накладала нові вимоги на держав-членів ЄС, а з 1 червня 2015 року набрала чинності Директива Севезо III.
Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони наша держава взяла на себе зобов’язання імплементувати в українське законодавство діючі в Євросоюзі Директиви, у тому числі Директиву Севезо III
План імплементації Директиви передбачав внесення змін в перщу чергу до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та інших законів у сфері об’єктів підвищеної небезпеки, а також ряду підзаконних актів, якими передбачалося затвердити новий порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, нормативи порогових мас небезпечних речовин або їх сумішей, порядки розроблення та перегляду нових документів для об’єктів підвищеної небезпеки, а саме: політики запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки та звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки
15 липня 2021 року Верховною Радою прийнятий закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки». Відповідно до прикінцевих положень закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування. Але вже зараз триває напружена робота з підготовки проектів підзаконних нормативно-правових актів. Сподіваюсь, що вони будуть прийняті ще до набрання чинності законом.
Прийнятим законом внесено зміни одночасно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про основні засади регулювання містобудівної діяльності».
Змінами до законодавства уточнена діюча термінологія, насамперед. терміни «об’єкт підвищеної небезпеки» та «план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків», вводяться нові терміни «політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки», «звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки», «джерело небезпеки», «відновлення показників безпеки джерела небезпеки», «ефект «доміно»», «оператор».
Щоб уникнути двоетапного проведення ідентифікації вилучається термін «потенційно небезпечний об’єкт». На цей час суб’єкт господарювання проводить ідентифікацію потенційно небезпечного об’єкта, а потім для потенційно небезпечних об’єктів – ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки. З набранням чинності запропонованих змін до законодавства необхідність у визначенні потенційно небезпечних об’єктів відпаде. Суб’єкт господарювання, який експлуатує об’єкти з наявністю небезпечних речовин відразу проводить ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки. Таким чином зменшується кількість небезпечних об’єктів та зайві фінансові витрати на процедуру ідентифікації.
Якщо вже говорити про ідентифікацію, та новим законом вводиться поділ об’єктів підвищеної небезпеки на 3 класи в залежності від кількості небезпечних речовин та їх порогової маси, при цьому 1 та 2 класи чітко відповідають критеріям, визначеним у європейській директиві, то 3 клас – це особливість національного законодавства. Для прикладу до другого класу відносяться об’єкти з наявністю 250 тонн бензину, 50 тонн аміака, 1 тонни хлору і більше, а якщо на них буде 200 тонн бензину або 40 тонн аміаку чи півтонни хлору? Хіба такі об’єкти можна віднести до безпечних? Аналогічна практика існує і в європейських країнах. У Франції визначається 6 класів небезпечних об’єктів, в Угорщині та Румунії по 3. В питаннях безпеки кожна країна може встановлювати свої більш жорсткіші вимоги – головне, щоб виконувались вимоги Директиви.
Поділ об’єктів підвищеної небезпеки на класи дозволяє встановити до них вимоги в залежності від їх реальної небезпеки, в залежності від їх класу, а не однакові, як в діючому законі.
Обов’язком кожної країни є визначення компетентного органу у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки. В Україні таким органом визначено ДСНС, до повноважень якої крім своїх основних завдань тепер належить:
забезпечення взаємодії між центральними органами виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
забезпечення співробітництва з органами Європейського Союзу та іншими міжнародними організаціями з обміну даними про об’єкти підвищеної небезпеки;
забезпечення оповіщення та інформування відповідних органів інших держав, території яких можуть зазнати впливу аварії та її наслідків у разі транскордонного впливу аварії;
отримання оповіщення та інформування в разі загрози виникнення або виникнення аварії на об’єктах підвищеної небезпеки від інших держав;
визначення за інформацією, наданою операторами, переліку об’єктів, на яких може виникнути ефект "доміно", організація обміну інформацією між громадськістю та суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту "доміно", про небезпеку, загрозу виникнення або виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки;
забезпечення постійного доступу громадськості та суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на об’єктах, що знаходяться в зоні виникнення ефекту "доміно", до інформаційних ресурсів (зокрема в електронній формі) про стан безпеки об’єктів підвищеної небезпеки".
Вводяться нові вимоги для суб’єктів господарювання об’єктів підвищеної небезпеки 1 та 2 класу, а для ОПН 3 класу більшість вимог значно помягшується. Для кожного з таких об’єктів необхідно розробляти політику запобігання аваріям і готувати та подавати компетентному органу звіт про заходи безпеки на цих об’єктах. Натомість скасовується вимога щодо подачі декларації об’єкта підвищеної небезпеки та проведення її експертизи.
Змінено підходи до розробки планів реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах підвищеної небезпеки. Для об’єктів, наслідки надзвичайної ситуації на яких виходять за межі об’єкта підвищеної небезпеки 1 класа, оператором суб’єктом господарювання розробляється план локалізації та ліквідації аварій та їхніх наслідків (внутрішній план), а місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування розробляють зовнішній план – план реагування на надзвичайні ситуації.
У законі також визначений порядок дій у разі виникнення аварії на об'єкті підвищеної небезпеки. Серед іншого передбачається, що оператор суб’єкт господарювання повинен самостійно припинити експлуатацію джерела небезпеки, якщо це призвело до виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, та вжити заходів для недопущення повторного виникнення такої аварії.
Для встановлення обставин, причин та наслідків виникнення аварії, а також осіб, діями чи бездіяльністю яких спричинено виникнення аварії або створено передумови для її спричинення оператор, суб’єктом господарювання призначається та проводиться розслідування.
Відновлення експлуатації джерела небезпеки можливе після відновлення усіх показників безпеки джерела небезпеки та повідомлення про це компетентному органу.
Змінами до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено особливий режим проведення інспектування об’єктів підвищеної небезпеки.
Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки 1 класу, здійснюються органами державного нагляду (контролю) не менше одного разу на рік.
Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки 2 і 3 класів, здійснюються не менше одного разу на два роки".
Такий підхід дозволить забезпечити дієвий контроль за станом об’єктів підвищеної небезпеки.
Статтю 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено додатковою підставою для відмови у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта у разі неврахування суб’єктом господарювання, який планує експлуатувати хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки, висновків компетентного органу у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, щодо поданого звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки або неподання оператором звіту про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки у порядку та строки, визначені Законом України "Про об’єкти підвищеної небезпеки".
В цілому закон спрямований на зниження ризику аварій на об'єктах підвищеної небезпеки та узгодить вітчизняне законодавство у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, з правовим полем Європейського Союзу.

Зміни до Закону України про ОПН

Sat, 18 Dec 2021 09:12:11 GMT

Законом України від 15 липня 2021 року № 1686 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021, № 42, ст.343) внесено зміни до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".
Цей Закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування.

Починаючі з дня опублікування цього Закону:

- Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
- Кабінету Міністрів України у 2022 році поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

Блог (сайт) Суслова Сергія Миколайовича

Наслідки вражаючих факторів для здоров'я людини

Як уберегтись від ядерного вибуху

ДСНС - компетентний орган у сфері діяльності об'єктів підвищеної небезпеки

Допомога фахівцям з питань цивільного захисту (визначення ризику)

Пропоную інформацію про новий Порядок ідентифікації ОПН