09:47 (визначення ризику) | |
Сучасна епоха характеризується постійним ростом негативного техногенного впливу на навколишнє середовище. Особливу загрозу створюють об’єкти підвищеної небезпеки (далі – ОПН), аварії на яких можуть призвести до катастрофічних наслідків. Одними із ранніх згадувань про аварії на хімічних виробництвах, які не мають точних дат, є згадування про вибухи чорного пороху у Х-ХІ століттях практично відразу з моменту його появи. Про першу пожежу на хімічному виробництві є згадування, коли у 1579 році підприємство згоріло внаслідок розливу азотної кислоти. З моменту укрупнення хімічних виробництв такі аварії становляться більш жахливими, а негативні наслідки від них більш масштабними. З метою зменшення таких аварій та їх наслідків на ОПН Законом України від 15.06.2021 № 1686 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об`єктів підвищеної небезпеки» внесено зміни до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (далі – Закон). Оскільки основною метою внесення змін до Закону є посилення безпеки населення за межами підприємства, я не буду надавати роз’яснень, що стосуються промислової безпеки та охорони праці на ОПН (позначу їх як внутрішня безпека), оскільки це інша сфера дії цього Закону, яка належить до повноважень Державної служби України з питань праці. Деякі пояснення надам тільки у тому випадку, коли питання внутрішньої безпеки на підприємстві прямо стосуються безпеки населення, оскільки зовнішня безпека не може бути без регламентування внутрішньої безпеки виробництва. Звичайно, сам Закон можна прочитати без пояснень і коментарів, там усе досить зрозуміло написано. Крім цього, деякі положення будуть розкриті у відповідних нормативно-правових актах (далі – НПА), які розробляються на виконання цього Закону. Але повне визначення деяких термінів і порядок виконання окремих положень Закону і НПА не розкриваються взагалі, оскільки їх вивчення і особливості виконання належать до сфери навчання фахівців з питань цивільного захисту. Від їх кваліфікації, насамперед, залежить здійснення аналізу небезпеки на ОПН, якісне розроблення документів та дії аварійно-рятувальних сил у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій. Так, фахівці за своєю практикою знають, що виконання положень цього Закону виконавцями без належної підготовки та досвіду може забезпечити лише формальне виконання його положень (наприклад, я неодноразово бачив розроблені плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків у скороченому вигляді без аналізу небезпек, без розрахунків обсягів можливих наслідків та достатньої кількості аварійно-рятувальних служб, або виконаних «під копірку» навіть без змін, специфічних для конкретного об`єкта підвищеної небезпеки). На практиці такий підхід тільки зашкоджує запобіганню аварій, а у разі їх виникнення призводить до ще більших масштабів поширення загрозливих явищ та інших непередбачуваних наслідків. 2. СИСТЕМА ВИЗНАЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ Роз`яснення термінології має велике значення, оскільки кожне визначення у Законах і НПА не завжди передає повний сенс термінів. На сьогодні такі роз`яснення дуже важливі, оскільки незважаючи на те, що у національній термінології існує багато подібних термінів, вони на сьогодні заміняються термінами з європейських норм, а деякі взагалі є новелами. Так, у Законі відбулась заміна терміну «декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» на «звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки». Суттєво новими термінами у Законі є «джерело небезпеки», «відновлення показників безпеки джерела небезпеки», «ефект "доміно"», «політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки». Значно покращило сприйняття повноважень відповідальних осіб на ОПН внаслідок заміни терміну «суб`єкт господарювання, який експлуатує хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки» на термін «оператор». Змінилось визначення термінів «аварія на об’єкті підвищеної небезпеки», «ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки», «ризик» тощо. 2.1. ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ Термін «ризик» присутній у багатьох національних законодавчих та інших НПА. Для ОПН у Законі термін «ризик» визначено як «імовірність виникнення будь-якої небезпечної події протягом певного періоду або за певних обставин». Чому ж таким важливим є цей термін? На сьогодні він у різних НПА використовується більшістю як міра небезпеки, або взагалі ототожнюється з небезпекою. Наприклад, такі словосполучення як «небезпека пошкодження шкіри» і «ризик пошкодження шкіри» напевно у багатьох людей асоціюються як якісна міра, що характеризує можливість травмування шкіри. Проте, це різні терміни. Так, небезпека характеризується невизначеністю події, наслідки якої можуть загрожувати людині (майну, довкіллю тощо) у майбутньому. У той же час, «ризик» характеризується інтенсивністю будь-якої події у визначений період часу, який уже відбувся. Тому «ризик» має чисельні значення і означає кількісну або якісну величину наслідків. Всі небезпечні події на ОПН можуть бути причинами нанесення шкоди здоров`ю або смерті як у межах території ОПН для працюючих так і для населення за його межами, а також матеріальних збитків. До основних небезпечних подій на ОПН, які можуть мати значний вплив на безпеку ОПН, можна віднести викиди (виливи) небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище, вибухи, пожежі тощо. При цьому всі наслідки за відповідною ознакою можна поділити на види (розподіл зроблено мною для прикладу, оскільки кількісну оцінку небезпеки можна також характеризувати як ступень небезпеки). За кількісною ознакою, одним з видів наслідків для людини є: травмовані, потерпілі, постраждалі, загиблі особи. За кількісною ознакою щодо обсягу збитків – фінансові, матеріальні ресурси. За кількісною ознакою щодо територіального поширення – зона поширення, глибина розповсюдження. Можлива також сукупна оцінка небезпеки. Візьмемо тільки один вид наслідків – зону поширення небезпечних наслідків. Не буду розглядати вплив на безпеку ОПН, обумовлений небезпечними природними явищами, зупинюсь тільки на причинних аспектах виникнення небезпечних подій на ОПН, пов`язаних з хімічними і фізичними процесами, що відбуваються в джерелах небезпеки. Довідково У Законі до джерел небезпеки віднесені установки, сховища (резервуари, посудини), трубопроводи, машини, агрегати, технологічне устаткування (обладнання), споруди або комплекс споруд, розташовані в межах об’єкта підвищеної небезпеки на поверхні землі або під нею, в яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або декілька небезпечних речовин чи категорій речовин або їх суміш. Таким чином, будь-яке джерело небезпеки можна розглядати окремим технологічним елементом, порушення умов експлуатації якого можна вважати цілком передбачуваним, тому кожну небезпечну подію також можна передбачити, а її наслідки спрогнозувати. Для пояснень візьму матеріал статті доктора технічних наук, доцента, завідувача відділу Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, Василя Бєгуна. Для більшості об’єктів частіше використовують методи загального оцінювання ризику за ознаками: «високий», «середній» або «низький». Перш ніж застосовувати якийсь метод визначення ризику, потрібно добре зрозуміти роботу системи, її елементів і вплив відмови кожного елемента на успішну роботу всієї системи. Цього можна досягти через проведення якісного аналізу (якісної оцінки). Якісна оцінка ризиків – це процес якісного аналізу результатів ідентифікації, а також визначення подій високого рангу, частка яких є найбільшою в загальному ризику і які потребують вживання заходів щодо їх зниження. Для цього застосовують метод аналізу видів і наслідків відмов (далі – АВНВ), відомий ще як метод FMEA. Ризик подій високого рангу рекомендується (потрібно) оцінювати кількісно (числом). Кількісна оцінка ризиків визначає значення ймовірності виникнення ризиків і впливу їх наслідків на діяльність, що допомагає приймати оптимальні рішення й водночас уникати невизначеності (у змісті управління). Відповідно до стандарту (АВНВ) на основі характеристик тяжкості наслідків і якісних оцінок частоти відмов вибудовують матрицю «імовірність відмови – тяжкість наслідків» для ранжування ризиків. Для цього попередньо потрібно визначитися з тяжкістю наслідків внаслідок відмов та їх частотою. Таблиці стандарту фактично зв’язують якісні та кількісні показники відмов. Коротко зміст кількісних розрахунків ризику R можна визначити як функцію отримання залежності від змінних Х: R = F (X1, X2, X3, X4, X5), де: X1 – урахування всіх імовірних сценаріїв аварій для всіх режимів роботи; X2 – усі можливі вихідні події, природного характеру тощо; X3 – урахування зношеності основного обладнання та статистики його відмов; X4 – урахування типів захисного обладнання та його стану; X5 – урахування навченості персоналу. Звичайно, це зовсім не проста задача, тому її потрібно розв’язувати методами ймовірнісного моделювання за допомогою спеціального програмного забезпечення (далі – ПЗ). Але якщо ціна аварії або надзвичайної ситуації висока (наприклад, для АЕС чи ОПН І класу), це необхідно та цілком виправдано. Адже застосування цих методів та парадигми ризик-орієнтованого підходу для АЕС України з початку 2000-х років зменшило кількість аварійних зупинок у 10(!) разів і дало для галузі додаткові мільярди доларів прибутку. Звісно, що такі розрахунки та оптимізацію можуть виконати тільки фахівці, які мають спеціальні знання та навички, та володіють відповідним програмним забезпеченням. Визначення критеріїв щодо розподілу наслідків на важкі, середні та незначні не є метою моєї статті, оскільки з урахуванням вивчення проблеми можна побачити, що наслідки, наприклад, значного вибуху, можуть не мати значних поширень або кількості загиблих, проте можуть бути нанесені значні фінансові збитки. Тому таких варіантів багато і вони визначаються за допомогою інших НПА. За досвідом експлуатації ОПН кожна небезпечна подія може відбуватися за певний проміжок часу. Тобто існує деяка циклічність виникнення кількості подій за визначений проміжок часу з відповідними за масштабами наслідками, яка оцінюється як частота (інтенсивність) виникнення певного виду небезпеки. Таку інтенсивність можна розглядати як міру «імовірності» виникнення такого виду небезпеки і розрахувати шляхом ділення кількості подій даного виду небезпеки за певний період часу на тривалість цього періоду. Імовірність події – це безрозмірна величина, яка виражається як число в інтервалі 0-1. Враховуючи те, що, наприклад, вибух, який можна означити як подію Б, може статися тільки за певних обставин (наприклад, надмірного підвищення температури або тиску у середині джерела небезпеки, яку означити як подію А), то у нашому випадку існує зв`язок між цими подіями, коли тільки за умов виникнення події А може статися подія Б. Цей зв`язок можна визначити як «імовірність виникнення будь-якої небезпечної події за певних обставин». Одночасно можна встановити зв`язок виникнення нещасних випадків (які можна визначити як подія В) залежно від кількості та масштабів небезпеки події Б. У нашому випадку, наприклад, статистику вибухів (Б), пов`язаних з джерелами небезпеки на ОПН за 30 років, можна викласти у вигляді таблиці 2.1. ТАБЛИЦЯ 2.1. Масштаб небезпечної події після вибуху залежно від зони поширення небезпечних наслідків Кількість подій за 30 років (Б) Частота подій за рік Значний 3 0,1 Середній 21 0,7 Незначний 120 4 Якщо включити в аналіз статистику щодо постраждалих, то в табличній формі можна показати дані про імовірність виникнення нещасних випадків (В) від вибухів (Б) на ОПН (табл.2.2). ТАБЛИЦЯ 2.2. Масштаб небезпечної події після вибуху залежно від зони поширення небезпечних наслідків Кількість подій (Б) Кількість подій з нещасними випадками (В) Імовірність нещасного випадку Частота події Б за рік Частота події В за рік Значний 3 1 0,333 0,1 0,033 Середній 21 10 0,476 0,7 0,333 Незначний 120 4 0,033 4 0,133 Звичайно, такі розрахунки, якщо їх брати до уваги для практичного використання, мають ґрунтуватися на точному обліку всіх подій. Більш точну оцінку імовірності виникнення подій можна отримати шляхом виключення тих років, по яких статистика велась не повною мірою. Але такі дані будуть менш репрезентативні. Для покращення статистичної достовірності дані можна брати по групах однотипних ОПН на одній або кількох територіальних одиницях. Такий підхід дозволить отримати статистичні дані з використанням значно більшої вибірки за менший періоду часу для використання у сьогоденні. У таблицях 2.1 і 2.2 наведено приклад визначення імовірності виникнення нещасного випадку у разі вибухів незалежно від кількості працюючих на конкретному підприємстві. Наведені мною приклади використані тільки для одного найбільш простого варіанту розрахунку ризику для однієї події. Але можна робити розрахунки по інших ризиках, такі, як ризик виникнення загибелі (захворювання, травмування) працюючих або населення, відкладених наслідки, матеріальних та фінансових збитки тощо. Крім цього, всі ризики можна поділити на соціальні (колективні), індивідуальні тощо. Для населення, яке мешкає поблизу одного ОПН або групи ОПН, на які розповсюджується «ефект доміно» необхідно робити розрахунки індивідуального ризику та соціального ризику. Оскільки індивідуальний ризик залежить від конкретного знаходження людини у певній точці території, він характеризує розподілення ризику. Враховуючи це, значення індивідуального ризику для конкретної людини, яка опинилась у випадковій точці території, не дозволяє судити про масштаби аварій або надзвичайних ситуацій на ОПН. Тому для населення бажано розраховувати соціальний (групової) ризик, який характеризує масштаби наслідків аварії (надзвичайної ситуації) для великої (невизначеної) кількості людей. У світовій практиці соціальний (групової) ризик приймається 10-5 – 10-6, де чисельний показник з мінусом означає ступень ризику. Величезне значення визначення ризику має у сфері страхування. Чисельне значення ризику для страхових компаній дозволяє оцінити імовірність виникнення однотипних подій спираючись на минулий досвід. За допомогою множення фінансових наслідків (збитків) від аварій (надзвичайних ситуацій) на частоту виникнення небезпечних подій можна оцінити розмір щорічних фінансових виплат. З урахуванням поправочного коефіцієнта, який враховує витрати на утримання страхових компаній і отримання ними необхідного прибутку, можна визначити розмір страхового внеску. У подальшому такий підхід дозволить підвищити відповідальність операторів за безпеку виробництв шляхом зниження ризику, що потягне за собою зниження розміру страхового внеску і стане найбільшим стимулюючим фактором, ніж інспекторські перевірки. У мене немає на меті давати пояснення стосовно повних методів розрахунку всіх видів ризику, але хочу звернути увагу, що по кожному ОПН необхідно мати такі розрахунки під час розроблення планів локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків. У той же час, Законом для ОПН передбачається врахування тільки одного виду ризику передбачених небезпечних подій – ризику виникнення надзвичайних ситуацій, необхідного для врахування під час збільшення кількості або зміни властивостей небезпечних речовин, а також модернізації виробництва, устаткування, зміни технології на об’єкті підвищеної небезпеки. Законом визначено також термін «прийнятний рівень ризику», який має визначатися оператором для працюючих на ОПН з урахуванням загальних підходів для конкретних галузей промисловості, а також для населення – відповідними державними органами та органами влади. ВИСНОВКИ. З урахуванням наведеного прикладу можна зазначити, що розрахунок ризику виникнення надзвичайних ситуацій, передбачений Законом, є функцією взаємопов’язаних подій, тому доступний тільки підготовленим фахівцям, а ще краще, якщо вони володіють відповідними апаратними методами. Результати розрахунку ризику необхідно використовувати як для визначення необхідної кількості сил і засобів для ліквідації наслідків аварій, так й для оцінювання повноти заходів, що мають виконуватися на ОПН. Результати розрахунку ризику можуть використовуватися також для ризик-орієнтовного підходу стосовно організації заходів державного нагляду. Розгляд мною розрахунків ризику не є точною математичною моделлю, а є тільки прикладом до розуміння його розрахунку. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |